Вступ………………………………………………………………….

Основна частина

Розділ І.

1.1. Науково-методичне обґрунтування досвіду ………………

1.2. Форми і методи краєзнавчої роботи ……………………….

1.3. Система краєзнавчої роботи………………………………..

Розділ ІІ. 2.1 Практичне використання краєзнавчої роботи ……………..

Вступ. В розбудові Української незалежної держави постає таке першочергове завдання, як формування національної самосвідомості, відродження духовності та історичної пам’яті українського народу. В умовах суперечливого процесу розвитку суспільних відносин, зростання ролі і значимості суб’єктів цих відносин: людини, громадянина, особистості, постає необхідність пошуку оптимальних шляхів функціонування, збагачення духовного життя суспільства, і, насамперед, молоді.
Об’єктивними причинами, що актуалізують важливість проблем духовного відродження молоді, розробку нових, нетрадиційних підходів до шляхів їхнього вирішення є: національне відродження в історії, культурі, духовності, його зближення з загальнолюдським на основі зростаючої інтеграції сучасного життя українського та європейських народів. Як зазначається в Програмі розвитку краєзнавчого руху до 2010 року, «на сучасному етапі духовного відродження незалежної України історичне краєзнавство є невід’ємною складовою громадського руху та наукових досліджень, і спрямоване на відродження духовності, історичної пам’яті, формування у громадян і передусім у молоді любові до рідного краю, національного патріотизму, поваги до людини, відповідальності за збереження історико-культурного надбання. Тож зміна підходів до історичної освіти загалом сьогодні вимагає переглянути наше ставлення до шкільного історичного краєзнавства. Краєзнавство в школі є одним із джерел виховання гідних громадян України, формування справжніх будівельників свого майбутнього. Воно допомагає дітям усвідомити нерозривний зв’язок, єдність історії свого села чи міста з історією та сьогоденням країни; відчути причетність до них кожної людини, кожної родини; визнати своїм найпершим обов’язком, честю стати гідним послідовником кращих традицій рідного краю. Через призму дослідження подій в окремих місцевостях краєзнавство сприяє глибокому і всебічному вивченню яскравої, але непростої історії нашої Батьківщини, осмисленню її ролі на тлі європейської і світової культури, прилученню підростаючого покоління до духовної та історичної скарбниці свого народу. Мета: теоретичний та емпіричний розгляд проблеми використання краєзнавчої роботи в школі, створення середовища краєзнавчої роботи. Мета роботи передбачає виконання таких завдань: · Дослідити значення краєзнавчої роботи в загальноосвітній школі; · Визначити методичні основи краєзнавчої роботи; · Визначити і дослідити форми краєзнавчої роботи в школі та краєзнавчих досліджень учнів в позанавчальний час; Об’єкт дослідження: об’єктом дослідження даної роботи виступає дослідження форм та методів краєзнавчої роботи в школі. Предмет дослідження: предметом дослідження є можливості використання краєзнавчої роботи в школі. Актуальність теми: значення краєзнавчої роботи в школі в тому, що вона сприяє всебічному вивченню соціально-історичних умов розвитку рідного краю, дає вчителю можливість вивчити психолого-педагогічні особливості учнів, виявити їхні інтереси. участь у суспільно-корисній роботі, виконання індивідуальних завдань краєзнавчого змісту формує в школярів пізнавальний інтерес до краєзнавчих знань, а через них – і до історії. Краєзнавство це одне з видів науково-освітньої діяльності, якому властиві свій зміст, техніка, функції, етапи, методи і форми. Отже актуальність теми дослідження полягає в необхідності емпіричного та теоретичного вивчення проблеми використання краєзнавчої роботи в школі. Практичне й теоретичне значення досвіду полягає у його використанні при вивченні історії в загальноосвітніх середніх школах рідного краю, розвитку саморозвитку, самоорганізації, перетворенні учня на реального суб’єкта діяльності, забезпеченні діяльнісного підхіду до організації навчального процесу (уміння учня самостійно здобувати й застосовувати знання). Структура роботи зумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури. Повний обсяг дослідження – 15 сторінок. У списку використаної літератури 16 об’єктів. Основна частина Розділ І. 1.1.Науково-методичне обґрунтування досвіду Краєзнавче виховання в Україні велося ще за часів Київської Русі: підлітки залучались до ремесел і домашньої роботи, вивчали побут, культуру рідного краю, видовий склад та особливості місцевої флори і фауни. Навчальний і виховний вплив на дітей мали промови, написані монахами на честь князів, де звеличувались їхні воєнні перемоги, описувались найважливіші мандрівки землепрохідців і купців, усна народна творчість тощо. Формування краєзнавчих понять нерозривно пов’язувались з образним розкриттям історичних подій, географічних та етнографічних подій рідного краю. Одне з чільних місць у краєзнавчо-педагогічній спадщині належить українській козацькій педагогіці, головна мета якої – формування козака-лицаря, мужнього громадянина, захисника рідної землі, з українською національною свідомістю, дійовим патріотизмом, високим рівнем духовності. У той час в Україні діяли різні типи навчально-виховних закладів (академії, колегіуми, братські, церковні школи, народні професійні школи мистецтв і ремесел, січові і козацькі школи). Головне місце у них відводилося ідеям і засобам народної педагогіки, українознавства і краєзнавства. Ідею про необхідність дослідження учнями рідного краю підтримав А. Дістервег, який поставив в основу розвивального навчання три головних принципи: 1. природовідповідність; 2. культуровідповідність; 3. самодіяльність; Розвиток краєзнавчої діяльності, на його думку, не можливий без їх обґрунтування. Особливу роль краєзнавчої діяльності у навчально-виховному процесі відводив визначний педагог П. Каптерев: "Безперечно, прийде час, коли навчальні прогулянки і освітні подорожі стануть необхідним і значним елементом виховання, і людина, яка не бачила достатньо різних куточків своєї батьківщини, не буде вважатися освіченою людиною”. В 1896 році в освіті з’являється нова течія – "локалізація” навчального процесу на всіх етапах під час вивчення різних предметів, з якою виступив Е.Звягінцев. Ним була розроблена система вивчення рідного краю: 1. послідовний консерватизм – спочатку краєзнавчий матеріал у масштабі свого села, мікрорайону, потім району, області, країни – для початкових класів; 2. сполучений концентризм – коли наводяться приклади з усіх трьох масштабних ареалів: міського, районного, обласного. Аналіз науково-методичної літератури засвідчує, що за змістом заняття поділяються на ті, які повністю ґрунтуються на краєзнавчому матеріалі, та на загально-історичні, з використанням місцевого матеріалу. Перші дають учням можливість отримати систематичні знання з історії рідного краю, в других – краєзнавчий матеріал включається тільки на основі логічних зв`язків. Отже в роботі вивчення краєзнавства особлива увага приділяється самостійній дослідницькій діяльності учнів. Ці заняття вимагають диференційованого підходу до учнів, врахування їхніх інтересів, умінь і пізнавальних можливостей. 1.2. Форми і методи краєзнавчої роботи Форми краєзнавчої роботи, які я застосовую в навчально-виховному процесі, передбачають застосування аксіологічного підходу, який в свою чергу створює умови для формування ціннісних орієнтацій особистості учня. Аксіологічний метод пізнання полягає і у відборі тих фактів минулого, що пов’язані з культурними цінностями. Застосування такого підходу надає можливості для засвоєння учнями загальнолюдських, державних і етносоціальних цінностей життя і культури, що сприяє вирішенню проблеми самоідентифікації молоді в розумінні взаємовідносин: Людина – Земля, Людина – суспільство, Людина – Людина. Для учнів сільської місцевості це має особливе значення, адже вони в порівнянні з своїми ровесниками міських шкіл мають обмеженні можливості у набутті комунікативних навичок та формуванні соціальної компетентності. Освіта дітей завжди починається з ознайомлення з найближчим оточуючим світом і людьми, які живуть поряд. Тобто водночас відбувається процес соціологізації особистості та залучення дитини до вивчення історії рідного краю. Саме цю роль виконує краєзнавство. „Мета краєзнавства – пізнати своє близьке і в природі, і в людині. Воно простіше, а тому більш зрозуміле, ніж чуже й далеке”. Так писав М.М. Баранський у підручнику „Шкільне краєзнавство” ще у 1930 році.
Яким же чином через форми краєзнавчої роботи в сучасній сільській школі формується соціальна компетентність особистості :

Форми краєзнавчої роботи

Участь у створенні шкільних куточків – включення в реальне життя громади

Краєзнавчі дослідження – здатність оцінювати історичне минуле

Участь в історико- краєзнавчих акціях – турбота про людей старшого покоління

Якщо розглядати шкільне історичне краєзнавство як форму історичних досліджень, то слід виділити слідуючі його особливості:
1) розгляд тенденцій загальної історії на тлі регіональної історії, а регіональної - на тлі місцевої (локальної), тобто чітка локалізація при вивченні та дослідженні історичних об’єктів;
2) історичне дослідження проводиться учнями як учасниками історичного процесу, причетними до будь-яких змін у суспільстві;
3) надзвичайно високий потенціал у вихованні в учнівської молоді громадянських рис, національної самосвідомості та самоіндифікації, почуття патріотизму та відновлення історичної пам’яті;
4) широке залучення форм "усної історії” як нового сучасного напрямку у методології історичних досліджень і найбільш оптимального методу шкільних краєзнавчих досліджень (усне анкетування, інтерв’ю, запис фонограм, усні оповіді, історичні спостереження). Будь-яка з перелічених особливостей передбачає соціально адаптовану особистість юного дослідника.
Серед багатьох новітніх технологій, застосованих у шкільному історичному краєзнавстві, однією з найефективніших є проектна , яка створює сприятливі умови для самореалізації особистості, дає поштовх для індивідуального та колективного пошуку, стимулює розвиток інтелектуального й творчого потенціалу учнів, розвиває відповідальність, необхідні психологічні якості, формує соціальні вміння та сприяє набуттю навчального і життєвого досвіду. Проектна технологія також висуває вимоги до організаторських умінь та здібностей педагога, який перетворюється із головного носія інформації на консультанта, від спеціальних знань якого залежить успіх спільних пошуків. Як правило, в процесі реалізації учнівських проектів учні об’єднані в малі групи. Питання груп є найважливішим питанням сучасної соціальної психології. Тому підготовчий етап проектних технологій передбачає вивчення педагогом психологічних особливостей своїх вихованців, їх соціальну адаптацію, уміння спілкуватись. Навчити учнів мистецтву спілкування – одне із завдань учителя, при цьому пам’ятаючи слова Екзюпері: „Розкіш людського спілкування – найвище життєве благо”.
В процесі спілкування відбувається взаємодія між людьми, як правило, різних поколінь, а значить, існує певна просторова та вікова дистанція. Даний процес передбачає обмін інформацією, знаннями, думками, досвідом, почуттями, власними переживаннями, що надзвичайно важливо для формування соціальної компетентності. При виборі учнем теми краєзнавчого дослідження слід обов’язково дотримуватися принципу добровільності, вільного вибору. Порада Карнегі застерігає: ”Не можна примусити людину робити якусь справу, як примусити її захотіти робити цю справу”. Лише за такої умови творчість і зацікавленість спільною справою стають потребою кожного з учасників.
1.3. Система краєзнавчої роботи Система моєї краєзнавчої роботи включає масові, групові та індивідуальні форми роботи. Масові форми краєзнавчої роботи (вечори, конференції, створення краєзнавчого куточка, зустрічі з учасниками й очевидцями
історичних подій) сприяють емоційному сприйняттю старшокласниками змісту і значення історичної події, факту, явища. Пізнати історію рідного краю як складової частини багатовікової історії Батьківщини допомагає проведення тематичних історико-краєзнавчих зустрічей: „З чого починається Батьківщина”, „Шляхами козацької слави” „Цих днів не змовкне слава” та інших.
Організовуючи роботу по вивченні історії рідного села розробила наступну дослідницьку послідовность:
- історичні відомості про заснування і назву села;
- як здійснювалась його забудова;
- перші поселенці і їхні заняття;
- як зростала чисельність жителів;
- умови життя, національний і соціальний склад населення;
- вулиці і площі населеного пункту, їх назви та історія;
- формування архітектурного обличчя села;
- визначні особистості – вихідці з рідного села.
В процесі виконання цієї роботи періодично з учнями проводили бесіди на тему: ”Історія села – історія нашої Батьківщини”, "Роль і місце вивчення історії села в нашому житті”,
З метою формування в учнів історичної пам’яті на основі етнонаціональної свідомості та загальнолюдських цінностей була організована участь старшокласників в історико - краєзнавчому спрямуванні. Так, один із напрямків роботи був присвячений найстрашнішій трагедії українського народу – Голодомору 1932 – 1933 років. Старшокласники розробили маршрути пошукових груп для інтерв’ювання та запису учнями спогадів очевидців тих трагічних подій, вивчали праці сучасних істориків, літературно-музичні твори про трагедію України в 1932-1933 роках, переглядали документальні та художні фільми про Голодомор. Участь в уроках пам’яті, зустрічі з очевидцями трагічних подій, – все це допомагало учням усвідомити масштаби трагедії українського народу, пізнати історичну правду як процес оновлення та очищення народної пам’яті.
Розділ ІІ. 2.1. Практичне використання краєзнавчої роботи Сьогодні кожен вчитель історії повинен переорієнтуватися на нові методичні підходи у викладанні предметів суспільствознавчого циклу.
Це і нестандартність схем вивчення тем, логічний взаємозв’язок між поняттями і темою узагальнюючого характеру, в якій це поняття висвітлюється; обов’язкове, на мій погляд, введення в контекст тем краєзнавчого матеріалу; підсилення викладу додатковим дидактичним матеріалом: картами, схемами, картинами, цитатами.
При розробці тем уроків важливе місце займає детальне перспективне календарно-тематичне планування, що дає можливість чіткіше охопити понятійний і фактологічний апарат, згрупувати його за тематичною подібністю, а також скомпонувати раціональну систему вивчення. Специфікою викладання історії в старших класах є перенесення акценту у навчальному процесі на самостійне засвоєння і вивчення учнями матеріалу з вітчизняної і всесвітньої історії під керівництвом і з допомогою вчителя. Для цього необхідно сформулювати такі умови:
- розроблення єдиних правил для всіх учасників навчального процесу, починаючи з себе (учителя).
- створення для учнів атмосфери успіху і завжди позитивних результатів;
- розробка і практичне опрацювання форм самостійної роботи з навчальним матеріалом;
- визначення стимулів у навчальній діяльності учнів. На уроках в загальноосвітній школі учні отримують лише елементи краєзнавчих знань в зв’язку з навчальним матеріалом. Основний зміст кожного уроку повідомити учням лише основних знань про події, факти, принципи і положення певних наукових тенденцій розвитку суспільства. Завданням уроку з краєзнавства стає можливість сформувати в школярів інтерес до краєзнавчих знань в цілому. В останні роки краєзнавство мало доступ для школярів лише в позакласній та позашкільній роботі. Роль краєзнавства полягає не тільки в збагаченні учнів знаннями, але й в значному емоційно-естетичному впливу, котре діти відчувають як від власної участі так і від участі цікавих їм людей. Мотивом пізнавальної діяльності учнів є любов, взаєморозуміння, дружні стосунки з учителем, а також організація теплих соціальних стосунків взаємодопомоги між дітьми у класі. Тому завжди будь-який клас я розглядаю як маленький осередок соціуму, у якому дитина повинна одержувати позитивний досвід спілкування. Для цього намагаюся частіше створювати такі ситуації на уроках та в позакласній роботі, в яких би учні побували в різних соціальних ролях. Тому, вважаю, організація групової роботи на уроці, творчі завдання, які стимулюють пізнавальну активність учнів, уміння спілкуватися є невід’ємною частиною навчального процесу в ході вивчення історії.
Усіх знань дитина навчається через емпатію в історичні й літературні події, їх персонажів і соціальну ситуацію, а також у живу природу, процеси, що відбуваються в ній, що дає їй відчуття єдності з людьми, любов до світу.
Вальдорфська школа.
У Вальдорфській педагогіці це називається навчанням через образи.
У своїй роботі вважаю, що історію треба вивчати в особах, через образи тому, що історію творять люди, особистості. Враховуючи вище сказане, на своїх уроках велику увагу приділяю розкриттю ролі особистості в історії, які якимсь чином впливають на розвиток та перебіг тих чи інших історичних подій. Однією з найактивніших форм доповнення програмового матеріалу краєзнавчим можуть бути повідомлення учнів. В даному випадку я заздалегідь даю завдання учневі, визначаю його об’єм, допомагаю у підготовці (підбір матеріалу) і перевіряю результат роботи. За таких умов повідомлення учнів краєзнавчого характеру стають яскравою ілюстрацією при вивченні теми, цінним доповненням, яке дає можливість розкрити рамки конкретної теми за допомогою регіонального компоненту.
Важливим методом подачі краєзнавчого матеріалу є уроки з історії краю. Ці уроки в програмі займають місце в кінці теми перед повторювально-узагальнюючими. Це дає можливість не тільки викласти матеріал по історії краю даного періоду історії України, але й провести узагальнення, систематизацію і корекцію знань учнів на даному етапі вивчення теми. Краєзнавчий матеріал органічно вписується в загальну канву історичних подій та процесів, дозволяє краще їх зрозуміти й засвоїти, а також я допомагаю учням побачити нерозривний зв’язок історії краю з історією України. Пошуки краєзнавчого матеріалу, шкільні друковані видання (газета «Шкільний вісник»), збір експонатів до шкільного побутового куточку, зустрічі з учасниками і свідками історичних подій, догляд за пам’ятками історії та робота по вивченню і збереженню культури, традицій краю, роблять активними його учасників. Учні з задоволенням створюють власний запитальник, анкети, інтерв’ю по вивченні історії села. В школі створено стенди: «Історія села Нововасилівка»; «Історія села і сучасності в порівнянні»; «Козацькому роду нема переводу». Під час літньої навчальної практики зусиллями учнів був створений український побутовий куточок . Таким чином вивчення історії рідного краю дає можливість зберегти для молодого покоління історичну та культурну спадщину рідного краю. Висновок Краєзнавча робота школярів має бути невід'ємною складовою навчально-виховного процесу, входити до складу навчальних програм, переважно географії та історії. Аналіз їх змісту, методології та методики викладання свідчить, що в цьому випадку використання краєзнавства носить системний характер і тісно переплітається з позакласною роботою. 3 введенням курсу "Рідний край" краєзнавство трансформується у педагогічне явище, яке розглядається як система знань, адаптована до вікових особливостей дітей, як підхід (принцип) у викладанні основ наук і як позакласну і позашкільну діяльність спрямовану на вивчення рідного краю. Це стимулює творчу роботу педагогічних працівників загальноосвітніх шкіл, сприяє появі нового покоління навчально-методичних посібників з краєзнавства в різних регіонах України. Доцільно глибше осмислити питання, які стосуються краєзнавчої роботи і розвитку музеїв, взаємозв'язку шкільного туризму і краєзнавства, а також ролі краєзнавства у формуванні національної свідомості і світогляду. виховання особистості і громадянина. Актуальність останньої проблеми зумовлюється процесами відродженням нації, а громадянське виховання у цьому контексті відіграє важливу роль ще й тому, що воно є серцевиною української національної ідеї. Саме на базі демократичних цінностей, що мають лежати в основі громадянського виховання, пізнання рідного краю сприяє об'єднанню різних етносів і регіонів України. Отже, виникає потреба у визначенні основних засад, цілей, напрямів, змісту, форм і методів краєзнавчо-пошукової роботи, які б цілеспрямовано і ефективно забезпечували процес розвитку і формування громадянина, якому притаманні громадянська зрілість патріотизм, професійна компетентність. Важливо розробити теорію і методологію сучасного шкільного краєзнавства. Проблемність цього питання полягає в тому, що на рубежі століть, в умовах множинності соціально-філософського знання виникає необхідність обгрунтувати його роль у засвоєнні ідей національного відродження і формування і громадянського суспільства. Список літератури 1. Белов А.В. Новые подходы к изучению местной истории и использование краеведческого материала в школе // Преподавание истории и обществоведения в школе. – 2000. - №10. 2. Методика историко-краеведческой работы в школе / Сост. Н.С.Борисов. – М., 1982. 3. Трефяк Я. Методика краєзнавчої роботи в школі // Історія в школах України. – 2002. - №1. 4. Остапец А.А. Педагогика туристско-краеведческой работы в школ -М.: Педагогика, 1985. 5. Жупанський Я., Крулъ В. Про об'єкт і предмет вивчення національного краєзнавства // Краєзнавство. - 1994. - № 1-2. 6. Історичне краєзнавство в Українській РСР / П.Т. Тронько, В.О. Гербик, О.І. Лугова та ін.; відп. ред. П.Т. Тронько. - К.: Наукова думка, 1989. 7. Костриця М.Ю. Туристсько-краєзнавча робота в школі. - К.: Радянська школа, 1985. 8. Краеведение: Пособ. для учителя / Под. ред. А. В. Дарин-ского. - М.: Просвещение, 1987. 9. Краєзнавство в Україні: сучасний стан і перспективи: Наук, збірник. - К.: Академія, 2003. 10. Крачило М.П. Краєзнавство і туризм. - К.: Вища школа, 1994. 11. Серебрій В. Краєзнавство в системі народної освіти // Краєзнавство. Географія. Туризм. - 2001. - № 13. - С. 7-8. 12. Серкіз. Я. Історичне краєзнавство: Навч.-метод, посіб. - Л.: ЛОНМІО, 1995. 13. Тімець О. Значення краєзнавства на різних етапах розвитку суспільства // Рідна школа. - 2002. - Серпень-вересень. - 14. Тронько П.Т. Краєзнавство у відродженні духовності і культури. - К.: Рідний край, 1994. 15. Тронько П.Т. Родовід українського краєзнавства // Краєзнавство. - 1993. - № 1. 16. Тушковський П.А. Краєвиди України в зв'язку з її природою і людністю. - К.: Червоний шлях, 1924.