Презентація кабінету історії та правознавства
Приємними, теплими, кольорами вражають зір, стіни кабінету історії та права. Особливою виразністю та яскравістю якого являється головний атрибут класу – символіка України. Україна , як суверенна держава - має свій Державний Прапор, синього і жовтого кольорів, асоційованих з кольорами чистого неба, і стиглим колоссям пшениці. Малий Державний Герб - жовтого кольору, на синьому тлі, та Державний Гімн України, на слова західноукраїнського поета Павла Чубинського, музику до якого написав - Микола Вербицький.
Справжнім борцем за волю і незалежність, український народ до сьогодення вважає видатного поета-кобзаря - Тараса Григоровича Шевченка. Своїм багатогранним талантом, та наполегливою працею він залишив вагомий внесок до історичної скарбниці України. Пророчою стала віра письменника, в суспільну козацьку силу, яка привела український народ до щасливого життя свободи й незалежності.
Була колись Гетьманщина, Та вже не вернеться Було колись панували, Та більше не будем, Тії слави козацької, Повік не забудем… -- Портрети найвідоміших Гетьманів України, на стінах кабінету, переносять у часи минувшини, ніби закликають в похід славне козацьке військо. -- Та минуле, не закінчується роками сивої давнини, воно не осіло в степових могилах, Хортицьких дубах, а й до тепер, зворушує природу рідного краю, та куйовдить чуби козарлюг, що зображені на фото-галереї кабінету, свіжим подихом вітерцю.
Продовжувачами козацького роду та гідними нащадками козаків вважаються наші односельці – Микола Павлович Чайка, колишні учні нашої школи, Віталій Чиж та Олексій Бєлозьорцев. Ці звичайні, на перший погляд люди своєю працею, бережуть і примножують культурну скарбницю історії України та рідної славної Хортиці. Своєю спритністю, красою тіла, силою духу і волі, вони запалюють вогник цікавості в очах дітей, до предмету історії, як до науки. Готуючи фото-галерею «Козацькому роду – нема переводу», учні близько ознайомилися з трудовою і творчою діяльністю Миколи Павловича Чайки. Вміння володіти багатьма козацькими навиками які чітко підкреслені вродливими від природи рисами зовнішності - дали йому безпрограшний шанс проявити себе у кінематографі. І подальша творча діяльність земляка згодом стане цікавою сторінкою в літописі історії села Нововасилівки.
Побутовий куточок українського, селянського подвір’я є багатогранним відображенням всього українського, загалом. Красуня-дівчина у пишному вінку - як квітуча наша Україна у розмаїтті квіткового цвіту. Сорочка-вишиванка у стилі українського національного орнаменту, червоного і чорного – кольорів любові і журби . Про гостинність українського народу, та незмінність її вікових традицій – говорять, хліб та сіль на рушникові. Дівочу вроду, жіночу долю, Україну - неньку, символізує червоний кетяг калини. Вабить простотою так званий паркан – у вигляді тину, що ховається у зеленій сорочці в’юнку, між яскравих голів соняху.
То ж нехай все це, до болю рідне і святе, назавжди залишиться в кожній душі, як пам'ять про велику, гідну родину української нації.
|
